Стихи


Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 30 май 2012, 10:04

К искусству нет готового пути.
Будь небосвод и море только сини —
Ты мог бы небо с морем в магазине,
Где краски продают, приобрести.
<1964>

http://wikilivres.info/wiki/%D0%9B%D0%B ... 0%B0%D0%BA)

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 30 май 2012, 10:09

Никаким притворством нельзя скрыть любовь там, где она есть и высказать ее там, где ее нет

Пока люди любят, они прощают.

Франсуа де Ларошфуко

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 30 май 2012, 10:10

Если людям, снедаемым глубокой тоской, улыбается счастье, они не умеют скрыть этого: они набрасываются на счастье, словно хотят сжать его в объятиях и задушить из ревности.

Альбер Камю

http://citaty.info/man/alber-kamyu

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 30 май 2012, 10:28

Фернандо Пессоа и Игра.



На воде морщинками смех

Подрожал и заснуть готов.

Но жива ли из жизней всех

Только та, что я сплел из снов?

http://www.pereplet.ru/text/kernich05jun07.html

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:21

Війна машин

Демони у їх словах казали "ще не час",
А ми чекали доки сонце засяє для нас.
Поїли наші серця текілою з брехні,
А ми наївно мріяли про мир на землі.

Демони у їх очах казали "ми живі",
А ми хотіли заховатися й не знали куди.
Розібрали нас, зігріли руки в крові,
І запаяли схеми в нашій голові...

Інтернет і мікросхеми, героїнові сни.
Нема бажаннь, нема свободи, але є Ті-Ві.
Немає вибору, кохання, тільки пошук запчастин.
Ми були людьми. Це війна машин.

By Антистар


http://domivka.net/archive/t-3571-p-2.html

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:22

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати,
І зорі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу,
Від болю земля заніміла.
Під хмарами круки стадами літали,
І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести почорніли,
Берези схилились додолу.
Сплять хлопці-соколи, сини України,
Що впали за волю, за долю.

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:26

Не кожен має власні ідеали.
Високих душ так мало в світі є.
Не мучся тим, що всі недосконалі.
Зумій знайти і зберегти себе.

***

«Життя – це гра!» Подобається гасло.
Все тимчасове: люди, пекло, рай.
Щоб довше радість у душі не згасла,
Не переймайся програшами! Грай!

***

Буває, що затьмарить сонце хмара.
Здається – не було так тяжко досі.
Нещастя нам даються і як кара,
І як випробовування, і як досвід.

***

Є дві ідеї у житейських хащах,
Якими можемо себе відкрити:
Подвижницька ідея – стати кращим,
Ідея споживацька – краще жити.

***

Час пройде, все мине: і сльози, і тривоги,
І довга темна ніч, і твій нестерпний біль.
Не забувай одне – є в кожного дорога,
Ти ще зробив не все, написане тобі.

Віталій Іващенко

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:28

Ліна Костенко
БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Леся Українка

Півні кричать у мегафони мальв —
аж деренчить полив’яний світанок…
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв, тих прісних пуританок.

Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі і вибухали з тебе.

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.

А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови —
сім тучних, але більше тощих.

Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.

Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень — не з твоєї величі!

Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими.

З усіх трибун — аж дим над демагогом.
Усі беруть в основу ленінізм.
Адже ніхто так не клянеться богом,
як сам диявол — той же шовінізм.

Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався — Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:30

СОNТRА SРЕМ SРЕRО!*

* Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись ,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

[2 травня 1890 р.]

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 06 июн 2012, 14:31

Іван Франко


Чого являєшся мені


Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:31

Тарас Шевченко

IСАIЯ. ГЛАВА 35

(ПОДРАЖАНIЄ)_

Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квiтчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвiти!
I процвiтеш, позеленiєш,
Мов Iордановi святiї
Луги зеленi, береги!
I честь Кармiлова i слава
Лiванова, а не лукава,
Тебе укриє дорогим
Золототканим, хитрошитим,
Добром та волею пiдбитим,
Святим омофором своїм.
I люди темнiї, незрячi,
Дива господнiї побачать.
I спочинуть невольничi
Утомленi руки,
I колiна одпочинуть,
Кайданами кутi!
Радуйтеся, вбогодухi,
Не лякайтесь дива, -
Се Бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих. I воздає
Злодiям за злая!
Тодi, як, господи, святай
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить...
Незрячi прбзрять, а кривiї,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Нiмим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
I дебрь-пустиня неполита,
Зцiлющою водою вмита,
Прокинеться; i потечуть
Веселi рiки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,
I не верстовiї,
А вольнiї, широкiї
Скрiзь шляхи святiї
Простеляться: i не найдуть
Шляхiв тих владики,
А раби тими шляхами,
Без гвалту i крику,
Позiходяться докупи,
Радi та веселi.
I пустиню опанують
Веселiї села.
Тарас Шевченко

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:38

Ліна Костенко


... І не дивуй, що я прийду зненацька.



... І не дивуй, що я прийду зненацька.

Мені ще ж побороти переляк.

На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.

А от до тебе – я не знаю як.

Вже одпручалась гордістю і смутком,

одборонилась даллю, як щитом.

Як довго йшла до тебе, як нехутко,

і скільки ще і сумнівів, і втом!

Прийми мою понівечену душу,

збагни й пробач мій безнемірний острах.

Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,

це перше слово з букваря дорослих.

Мені без тебе сумно серед людства.

Вже людству не до себе й не до нас.

А дика груша світиться як люстра.

І чутно гомін тополиних трас...

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:38

Ліна Костенко

А затишок співає, мов сирена.


А затишок співає, мов сирена.

Не треба воску, я не Одіссей.

Вже леви ждуть, і жде моя арена.

Життя, мабуть,– це завжди Колізей.


І завжди люди гинули за віру.

Цей спорт одвічний віднайшли не ми.

Тут головне – дивитись в очі звіру

і просто – залишатися людьми.


Коли мене потягнуть на арену,

коли на мене звіра нацькують,

о, я впізнаю ту непроторенну

глупоту вашу, вашу мстиву лють!


Воно в мені, святе моє повстання.

Дивлюся я в кривавий ваш туман.

Своїм катам і в мить свою останню

скажу, як той найперший з християн:


– Мене спалить у вас немає змоги.

Вогонь холодний, він уже погас.

І ваши леви лижуть мені ноги.

І ваши слуги насміялись з вас.

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:39

Ліна Костенко

АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК

Добридень, люди! Вбитий на снігу,

я спам'ятався в зоряній пустелі.

І все, що має на землі вагу,

осипалось, як мертві імортелі.

Там, на землі, щось падало, цвіло,

було рожеве, синє і зелене.

Мені вітри позичили крило,

я бачив землю за віки від мене.

Я натомився жити без душі.

Нема на чому записати строфи.

Усі арапи-предки й гармаші

Кричать в мені зігрітися хоч трохи.

Я сам не знаю, скільки тут пробув.

Не хочу я ні вічності, ні слави.

В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.

Вдягтися в тіло і напитись кави.

Там, на столі, лежить моє перо.

Воно лежить, воно давно не пише.

Я хочу вірші написати про -

Про те, як вітер гілочку колише.

Я хочу встати вранці, на зорі.

Любити жінку, ждать листа з Одеси.

Я хочу волі, волі!.. А царі?

Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?

Я сто поем ще маю на меті,

а я дивлюсь у вічі пістолету...

В безсмерті холодно. І холодно в житті.

О Боже мій! Де дітися поету?!

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:40

Ліна Костенко

БІЛА СИМФОНІЯ

Було нам тоді не до сміху.

Ніч підняла завісу –


біла симфонія снігу

пливла над щоглами лісу.


А ліс, як дрейфуюча шхуна,

скрипів, у льоди закутий…

І хлопець, зворушливо юний,

сказав із дорослим смутком:


– Ти пісня моя лебедина,

останнє моє кохання…


В такому віці людина

завжди кохає востаннє.


Бо то уже справа гідности –

життя, бач, як сон, промайнуло.

Підлітки для солідности

мусять мати минуле.


Завіяні снігом вітрила

звисали, як біла гичка…

Я теж йому щось говорила,

і теж, певно, щось трагічне.


Було кохання фатальне,

майже з драми Ростана…

Я тільки сніг пам'ятаю,

отой, що давно розтанув.


Білу симфонію снігу,

шхуну, в льоди закуту…


А нам з тобою – до сміху!

А нам з тобою не смутно!


І добре тобі, і весело

на білому світі жити.

Ти тільки, як всі воскреслі,

не любиш про смерть говорити.


І маєш, напевно, рацію.

Минуле вмерзає в кригу.

І це вже не декорація…


Біла симфонія снігу.


Стогне завія до рання,

зламавши об ліс крило…

Ти – моє перше кохання.

Останнє уже було.

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:40

Ліна Костенко

В маєтку гетьмана Івана Сулими,

В маєтку гетьмана Івана Сулими,

В сучасному селі, що зветься Сулимівка,

До кінських грив припадені грудьми,

Промчали хлопці – загула бруківка –


І тільки гриви…курява…і свист…

Лунких копит оддаленілий цокіт…

І ми…і степ…і жовтий падолист…

І цих дворів передвечірній клопіт…


І як за сонцем повертає сонях,

Так довго вслід чомусь дивились ми.

А що такого? Підлітки на конях…

В маєтку гетьмана… Івана Сулими…

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:41

Ліна Костенко


ВАН-ГОГ

Добрий ранок, моя одинокосте!

Холод холоду. Тиша тиш.

Циклопічною одноокістю

небо дивиться на Париж.

Моя муко, ти ходиш по грані!

Вчора був я король королів.

А сьогодні попіл згорання

осідає на жар кольорів.

Мертві барви.

О руки-митарі!

На мольбертах розп'ятий світ.

Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.

Кипариси горять в небозвід.

Небо глухо набрякло грозою.

Вигинаються пензлі-хорти.

Чорним струсом палеозою

переламано горам хребти.

Струменіє моє склепіння.

Я пастух. Я дерева пасу.

В кишенях дня, залатаних терпінням,

я кулаки до смерті донесу.

Самовитий - несамовитий -

не Сезанн - не Гоген - не Мане

але що ж я можу зробити,

як в мені багато мене?!

Він божевільний, кажуть.

Божевільний!

Що ж, може бути. Він - це значить я.

Боже - вільний...

Боже, я - вільний!

На добраніч, Свободо моя!

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 06:41

Ліна Костенко


Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 10 июн 2012, 21:41

Я в домі твоєму - як птиця в грозу -
душа нерозп'ята і світ без розбою.
І небо над нами, і зорі внизу, -
о, мить, о, хвилину побути з тобою!

Цей світ збожеволів, цей світ на краю, -
ти чуєш ревіння дев'ятого валу?
За брамою пекла, в якому раю
в сльозах я під ранок тебе цілувала?

Хай світяться в тиші спіпучі слова,
і морок ніколи вже їх не поглине.
Допоки ти поруч - я буду жива.
Допоки ти любиш - цей світ не загине.




http://maria.sarov.info/poezia/poezia_pahlyovska.html

Капитан Блад
Балабол!
Сообщения: 819
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 07:56
Контактная информация:

Re: Стихи

Сообщение Капитан Блад » 14 июн 2012, 17:48

Підлість. З чого починається? І де живе?


Відьмочка




Чому на стільки люди різні?

Чому не знаєш, що від них чекати?

А правда криється в обмані...

Яку не можна приховати.


Хоч плач...кричи... та не почують...

Усмішки підлі з них ще пруть!

І де знайти ту правду й віру,

Що дозволяють далі йти...


І кажуть світ такий поганий.

Він не поганий! він такий...

Який створили ми самі собі

Щоб добре жити на землі.


http://litclub.org.ua/texts/show/18602/


Вернуться в «Театр и Литература»

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 0 гостей

cron