Довгий час я чекала, що партнер сам здогадається, чого я хочу — і ображалася, коли цього не відбувалося. Мені здавалося, що озвучувати свої потреби — це слабкість або навіть маніпуляція. Але терапевт допомогла мені зрозуміти: люди не читають думки, і мовчання — це не чеснота, а перешкода для близькості. Коли я почала говорити відкрито — стосунки змінилися на краще майже одразу. Виявляється, партнер і хотів дати мені те, чого я потребую — просто не знав що саме. Дівчата, а вмієте ви говорити про свої потреби відкрито і як це дається?