У російській пропаганді є цілий набір типових прийомів, які систематично повторюються в контексті війни проти України. Вони спрямовані на виправдання агресії, деморалізацію українців і мобілізацію власного населення. Основні прийоми російської пропаганди

Інверсія ролей (жертва -> агресор)
Росія виставляє себе "жертвою Заходу" та "обставин", стверджуючи, що саме вона "змушена оборонятися", хоча сама здійснила напад.

"Ми не починали війну, ми її зупиняємо."

Дегуманізація супротивника
Українців зображують як "нацистів", "сатаністів", "нелюдей", аби виправдати жорстокість.

Фальшиві аналогії з історією
Постійні паралелі з Другою світовою: Україну називають "нацистською", щоб експлуатувати пам’ять про перемогу у 1945-му.

Конспірологія та зовнішній ворог
Усі проблеми пояснюються діями "колективного Заходу", США чи НАТО, які "керують Україною".

"Україна — це лише інструмент у руках Заходу."

Маніпуляція поняттям "мир"
Війну називають "спецоперацією", "миротворчою місією", щоб уникати слова "війна" й створювати ілюзію правомірності.

Знецінення української державності
Теза, що Україна - "вигадана країна", "історичне непорозуміння". Це використовується для виправдання агресії.

Фейкові докази й фабрикація "злочинів" України
Наприклад, постановочні відео "обстрілів Донбасу ЗСУ" чи "біолабораторії НАТО".

Створення образу "сильного лідера"
Путіна виставляють як "захисника світу від хаосу", "останнього, хто протистоїть глобальному злу".

Емоційний тиск через страх
Постійні погрози "ядерною кнопкою", "Третьою світовою", щоб залякати і власне населення, і Захід.

Використання "корисних ідіотів" за кордоном
Цитування проросійських політиків, блогерів, "експертів" із Заходу для легітимізації своїх тез.

Усі ці прийоми в комплексі створюють інформаційне середовище, у якому росіяни бачать не агресію проти сусіда, а нібито "священну оборону від світового зла".

При всьому цьому вони нас братами називали та казали, що ми з ними "одін нарот".