Порядок денний засідань Верховної Ради на вівторок не віщував жодної біди і ряснів прохідними питаннями. За найгіршими прогнозами, якби регіонали і взялися протягувати закон про мови, то робили б це у четвер, 5 липня, коли минав місячний термін з дня ухвалення документа в першому читанні.


http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/4/6967976/

Регіонал Михайло Чечетов заявив: "Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят. Я не знаю, что они будут делать на выборах


http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/3/6967925/

Володимир Литвин знову відчув свою значимість - вперше за багато місяців роботи статистом при трупі піаністів імені Михайла Чечетова. Від спікера сьогодні залежить вихід з політичної кризи, в яку Партія регіонів занурила Україну після так званого схвалення мовного законопроекту.

У середу та четвер Володимир Литвин провів у добровільній ізоляції - він перебував у своєму робочому кабінеті у Верховній Раді, але звів до мінімуму спілкування з відвідувачами. Голова парламенту також не давав інтерв'ю та ігнорував виконання ним депутатських повноважень. Причина - події 3 липня, коли було проголосовано закон Колесніченка-Ківалова "Про засади державної мовної політики".

Єдина доступна на сьогодні версія подій - це та, яку Литвин озвучив депутатам від опозиції протягом їхньої зустрічі у середу.

Як розповідають очевидці, коли 4 липня група опозиціонерів на чолі з Арсенієм Яценюком прийшли до Литвина, в нього тремтіли губи та руки. Поряд перебували лікарі - Литвину робили крапельницю. Версія спікера - його зрадив Адам Мартинюк. "Нехай тепер сам веде сесію та підписує закони", - в серцях сказав Литвин.

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/5/6968192/

державна мовна політика від Партії регіонів і Ко санкціонує ситуацію, коли громадянин України може практично повністю ігнорувати державну мову, не знати її і не користатися нею в офіційних відносинах, і йому повинні бути створені всі умови для цього. Коли ж таких громадян на території певного регіону («регіон – окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села» - ст.1 законопроекту) чимало, тобто понад 10%, вони мають право вимагати запровадження ре6гіональної мови, яка функціонуватиме паралельно із державною, якою вестиметься вся документація і яку муситимуть знати всі офіційні особи цього регіону – реально ж і працівники мас-медіа, освіти, медицини, бізнесу тощо.

А ці 10% та більше відсотків матимуть можливість дружно ігнорувати сам факт існування державної мови (номінально хіба що крім служби у війську; але як призивати до нього солдата, який не володіє державою мовою на цілком законній підставі? чи формувати окремі підрозділи й частини за мовно-етнічною ознакою?). Відтак найбурхливіші процеси можуть розгорнутися зовсім не на сході чи півдні України, а у двох західних областях, а саме – на Закарпатті та Буковині.

Згідно із даними Всеукраїнського перепису населення, на Закарпатті серед населення трохи більше, ніж 12%, становлять угорці. Зараз осіб, котрі звуть себе угорцями, може виявитися помітно більше – це вигідно, адже нинішня влада Угорщини надає чималі преференції закарпатським угорцям й активно роздає їм угорські паспорти. Додамо до цього, що у Будапешті знову ведуть мову про «Велику Угорщину» й особливо не приховують, що вважають Закарпаття (чи, принаймні, значну його частину) угорською територією, ведучи відповідну роботу – без жодного спротиву з офіційного українського боку – серед місцевих угорців, під’юджуючи місцеві радикальні елементи.

Відтак у низинній частині Закарпаття практично всі тією чи іншою мірою володіють угорською мовою, тому у разі її оголошення регіональною особливих конфліктів в перший час не виникне, а от у гірських районах, де живуть гуцули, конфлікти просто-таки неминучі. Бо далеко не кожен гуцул захоче вчити угорську, причому на такому рівні, щоби розуміти фінансові документи чи адміністративні акти, виконані нею. Тим часом нове мовне законодавство фактично вимагатиме цього.

Ні, ти, звісно, можеш не вчити регіональну мову, але тоді не перебуватимеш на державній службі чи не займатимешся бізнесом. На перший погляд – по-європейському, реально ж – зовсім ні, адже твій візаві має право ігнорувати державну мову. Тому ініціювати конфлікт спершу локального, а потім широкого масштабу там дуже просто. Скажімо, прийшов угорець-бізнесмен до гуцула-чиновника – й угорською все йому. Мусиш розуміти й відповідати! А той скаже щось не так, чи то спересердя, чи то з незнання…

Навіть без спеціально влаштованої провокації міжособистісний конфлікт може швидко перерости в «гарячу» стадію. А далі, скажімо, три гуцули прийдуть «розбиратися» з кривдником-угорцем. Потім десятеро угорців прийде бити гуцулів. Потім – стінка на стінку. І при цьому виявиться, що масово постраждали не просто угорці, а громадяни Угорщини… Що далі? Спершу почнеться істерика у деяких ЗМІ Угорщини відповідної орієнтації (якій не можна буде поставити бар’єри – за ст. 24 мовного законопректу:«Держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов й мов меншин України мовами, і не перешкоджає ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такими мовами»). А потім через кордон посуне кілька тисяч добровольців-«миротворців», яких не зможуть стримати ані дипломатичні ноти протесту, ані розвалене вщент українське військо, ані корумповані прикордонники. І піде-поїде…

Ще серйозніша ситуація на Буковині. Там за даними перепису 2001 року було 12,5% румунів та 7,3% молдован, відтак сьогодні – знов-таки, у зв’язку з преференціями від румунського уряду й роздачею румунських паспортів (не забуваймо, що і Румунія, й Угорщина – члени Євросоюзу) – можуть назвати себе румунами до 20% місцевого населення. Запровадження румунської як регіональної виглядає тут неминучим, так само, як і рішучий спротив румунізації краю з боку впливових тут радикально-українських політичних сил. І знов-таки, виникне ситуація, коли травмованими у випадковій (чи добре підготовленій сутичці) виявляться не просто ті чи інші персони, а громадяни Румунії. Знов-таки, гасло «Траяску Романія Маре!» сьогодні дуже популярне серед політиків певного ґатунку у Бухаресті, і навіть в уряді є його симпатики. Тому палка підтримка прорумунським радикалам і сепаратистам Буковини з того боку кордону гарантована. З відповідними наслідками.


http://tyzhden.ua/Columns/50/54529