Велике промислове польське місто ззовні дуже нагадує… український Донецьк.

Потяг прибуває увечері. Надворі темніє. До міста йдемо через брудний перехід. Уже за кілька хвилин здається, що Європи тут і не видно. Щось скидається на Київ чи Донецьк. Серед закопчених сажею будинків чудові кам’яниці. І в кожному вікні – великі розкішні вазони.

– Жителі Катовіц дуже люблять квіти, бо їм завше бракувало чистої, не зіпсованої вугільним пилом природи, – привітно мовить пані поважного віку, яка зауважує моє здивування. Знайомимося. Пані Марта Козулєк розповідає, що її родина походить зі Львівщини, просить розказати якнайбільше про Україну, а згодом запрошує додому. Але, на жаль, відмовляюся, бо треба вирушати до готелю.

– Наступного дня йду оглядати Катовіце із заступником керівника фундації “Освіта без кордонів” Мацеєм Войцеховським. “Минулоріч ми відзначили ювілей міста, – розповідає привітний чоловік. – Перша згадка про Катовіце була 1598 року. Хоча ще 1397-го тут виникло перше поселення знаних на всю Польщу ковалів. На цих Богом благословенних землях кілька століть тому видобували руду. Так почалася славна історія нині найбільшого в країні промислового центру, де досі у великій пошані робітничі династії.

…Праця, віра, честь і Бог – ці чотири принципи життя, що за ними вже котре століття живуть місцеві трударі, які здавна є прикладом боротьби за свободу для всіх поляків. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття до Катовіц з’їжджалося чимало жителів із німецьких та польських сіл, аби працювати на копальнях. На національному ґрунті почалися чвари. Багаті на руду й вугілля землі хотіли приєднати до Пруссії, проте місцеві робітники цього не дозволили. Бої 1919–1921 рр. увічнено в центрі міста великим пам’ятником у вигляді трьох крил, що символізують три робітничі повстання.

Ще одним символом нескореності та героїзму катовіцьких робітників став шахтарський страйк 13 грудня 1981 року після запровадження у Польщі воєнного стану. Тоді загинуло дев’ять шахтарів, імена яких стали символами боротьби за незалежність Польщі.

…Проходимо повз католицьку катедру Христа Спасителя, і мій співрозмовник розповідає, що після Другої світової війни польські комуністи, аби вислужитися перед радянською владою, перейменували Катовіце на Сталіноград. Але швидко повернули колишню назву.

– За сорок кілометрів від міста – відома християнська святиня Ченстохова та чудотворний образ Божої Матері, – розповідає пан Мацей. – І за радянських часів туди ходило тисячі паломників. А йти на прощу до Богородиці через Сталіноград було неабияким соромом для глибоко віруючих поляків.

За словами мого гіда, честь власна та честь громади дуже важливі, як і віра в Бога.


http://kolomyya.org/se/sites/pb/11852/