нати» – «вирізувати») – стародавній вид
українського народного декоративного
мистецтва, що має глибокі й багаті тра-
диції. Це сюжетні та орнаментальні при-
краси житла, ажурно або силуетно витяті
ножицями, вирізані ножем чи видовбані
сокиркою на папері, дереві, іншому рос-
линному матеріалі.
Традиції витинання на те-
риторії України віднаходять,
зокрема, у трипільській ке-
раміці. Українські народні
паперові витинанки як при-
краси сільських хат з’явилися
у середині XIX ст. Витинанки
кінця XIX – початку XX століт-
тя вирізняються високою ху-
дожньою майстерністю. У
кожному регіоні та в різних
соціальних верствах насе-
лення вони набули місцевої
специфіки щодо трактування
матеріалу, форми, технічної
вправності, пропорцій, си-
луетів, багатства орнамен-
тики. Найпоширенішими
витинанки були на Поділлі,
Подніпров’ї та Прикарпатті.
На Подніпров’ї вони часто доповнювали хатні розписи....
Подивитись за посиланням
http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol ... 0NKDUV.pdf
Для Поділля властиві два
типи розташування витинанок на стінах —
шпалерний і килимовий.